НЕУСПІШНІСТЬ УЧНІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Часто від батьків, і особливо від учнів, можна почути скарги на те, що діти не можуть засвоїти програмний матеріал, хоча для цього вони докладають чимало зусиль. «Невже так складно бути уважним, дисциплінованим, правильно робити записи в конспектах?» - дивуються вони. Інші зауважують: «Що зробиш, якщо таким народився!» Між іншим, саме таким учням насамперед потрібна увага батьків, учителів. І чим раніше вони отримають допомогу, тим більше матимуть шансів щоб подолати недоліки. А дорослі зможуть запобігти їхньому невстиганню.

СОЦІАЛЬНЕ КОРІННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОБЛЕМИ

Існують труднощі у навчанні дітей, яким через їхні фізичні і психічні дані складно навчатися. Це призводить до відставання у навчанні не тільки таких дітей, а й інших, які мусять разом з ними вчитися.

Однак це проблема не тільки соціальна, а й педагогічна.

Запобігання низькій успішності – практичне завдання, яке обов’язково постає перед кожним учителем. Значною мірою успіх у розв’язанні цієї проблеми забезпечить вивчення характерів та життєвих обставин учнів, які погано навчаються. У зв’язку з цим виникає потреба в оптимізації навчання. Це не означає, що все залежить тільки від старанності вчителя, хоча цей чинник і відіграє важливу роль. Крім того, слід зазначити, що в учнів накопичуються не лише знання, вміння та досвід творчої діяльності, а й недоліки та прогалини в знаннях і навичках. Саме це й призводить до того, що учень починає відставати у навчанні.

МЕТОДИ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ

Головними методами роботи вчителя, спрямованими на виявлення відставання, є спостереження, зворотний зв’язок у процесі навчання, спілкування з учнями під час управління їхньою навчальною діяльністю та поза уроками. Велике значення має залучення слабких учнів до позанавчальної діяльності: фізичної праці, танців, ритміки, фізкультури. Але найважливішими залишаються робота вчителя на уроці та підготовка до нього. В процесі підготовки до уроку з слабкими учнями необхідно ретельно продумувати і фіксувати в конспекті основні ідеї, що ґрунтуються на повазі до особистості, вірі в її можливості. Крім того, вчитель має бути справедливим. Таке ставлення до учня вимагає від учителя високих моральних якостей, фахових знань та педагогічної компетенції.

Методичні рекомендації щодо відбору видів і прийомів навчальної роботи, які забезпечують роботу на рівнях розуміння, засвоєння й використання знань, а також виконання різноманітних навчальних завдань, подано в таблиці.

СИСТЕМА ВИДІВ І ПРИЙОМІВ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ

Розуміння			Засвоєння			Використання			Допоміжні завдання
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12

1. Усвідомлення. 2. Осмислення. 3. Узагальнення. 4. Поточне повторення. 5.Тематичне повторення. 6. Підсумкове повторення. 7. Формування і удосконалення навичок. 8. Стандартне повторення. 9. Творче застосування знань. 10. Актуалізація знань. 11. Попередній орієнтир. 12. Стимулювання.

Види і прийоми роботи щодо:

1. Організації процесу розуміння

Використання наочності: картинок, плакатів, діапозитивів, кінофільмів, відео фрагментів.

Робота з термінами: складання словників, ілюстрування. Зіставлення.

Використання абстрактної наочності: таблиці, формули, графіки, схеми, карти.

2. Організації процесу осмислення

Виявлення зв’язків у пройденому матеріалі:

-         підчас виконання індивідуальних завдань;

-         у процесі бесіди, дискусії;

-         під час здійснення «мозкової атаки».

-          

Графічна реєстрація зв’язків на основі плану викладеного матеріалу:

-         побудова матриць;

-         побудова структурно-логічних схем.

3. Організації процесу засвоєння

Закріплення вивченого на уроці:

-         стисле повторення поясненого;

-         перегляд матеріалу в підручнику;

-         складання тез;

-         визначення головного;

-         акцентування взаємозв’язків у матеріалі.

Форма перевірки домашнього завдання:

-         читання підручника;

-         використання плану;

-         складання плану;

-         письмові відповіді на запитання;

-         аналіз структурно-логічних схем;

-         взаємодопомога між учнями.

Форми опитування на уроці:

-         індивідуальне;

-         усне з коментуванням;

-         магнітофонне;

-         з попередньою підготовкою;

-         з опорою на план;

-         з опорою на наочність;

-         з опорою на структурно-логічну схему;

-         «трійками» і «парами»;

-         фронтальне усне;

-         програмне;

-         у процесі бесіди;

-         у процесі дискусії;

-         із взаємоперевіркою учнів;

-         письмове п’ятихвилинне;

-         письмове фундаментальне;

-         письмове само диференційоване;

-         за картками;

-         тестове альтернативне;

-         тестове з вибірковими відповідями;

-         з перфокартами;

-         з використанням взаємоперевірки учнів;

-         аналіз спроектованих помилок;

-         письмове коментування письмових робіт.

Учителю, пам’ятай: одним із резервів підвищення якості навчання є щодення увага до кожного учня, своєчасна ліквідація прогалин у знаннях та організація оперативної допомоги кожному учневі, що відстає у навчанні.

ПРАВИЛА РОБОТИ З УЧНЯМИ З НИЗЬКОЮ УСПІШНІСТЮ

1.                         Рішенням адміністрації слід заборонити педагогам, які ще не навчилися працювати з учнями з низькою успішністю, виставляти оцінки низького рівня.

2.                         Моральне право ставити оцінки низького рівня має тільки той учитель, якого як предметника, людину й вихователя поважають діти.

3.                         Виставлення оцінок низького рівня є для вчителя сигналом, що потрібно серйозно переглянути весь свій педагогічний арсенал.

4.                         Без точного знання того, наскільки учневі подобаєтеся ви і ваш предмет, чи розуміє він те, що відбувається на уроці, чи цікаві йому ті чи інші фази уроку, ваші способи і форми роботи з учнями, досить складно домогтися успіху.

5.                         Важливо багато знати про учня, що перебуває на межі «предметного ризику»: наскільки занедбаний ним матеріал, які психологічні прийоми і форми педагогічної підтримки можна використовувати в роботі з ним.

6.                         Після виставлення найнижчого балу вчитель ставить не крапку, а двокрапку й потім постійно працює з учнем з метою підвищення рівня його знань з цього предмета.

7.                         У процесі управління успіхом учитель має ставитися до учня, успішність якого низька, з максимальною повагою й увагою.

8.                         Педагогічна підтримка учня з низькою успішністю має стати головним завданням учителя.

9.                         За допомогою серії психолого-педагогічних процедур необхідно якомога точніше з’ясувати причини низької успішності учня.

10.                    Якщо учень за медичним та іншими показниками об’єктивно не може опанувати навчальний матеріал на рівні стандарту, необхідно або домогтися  проведення медико-педагогічної комісії, або скласти план тривалої індивідуальної роботи з учнем, спрямованої на виведення його з кризи.

ІНШІ МЕТОДИ ЗАПОБІГАННЯ

НИЗЬКІЙ УСПІШНОСТІ УЧНІВ У НАВЧАННІ

Нерідко причиною низької успішності учнів у навчанні є ігнорування вчителем технологій навчання, спрямованих на збереження здоров’я в навчально-виховному процесі.

Така технологія передбачає:

-         скорочення й індивідуалізацію аудиторного навантаження;

-         скорочення й індивідуалізацію домашнього завдання;

-         зменшення кількості стресових і конфліктних ситуацій;

-         підвищення мотивації навчання.

Мінімізація вимог до обсягу матеріалу, що підлягає обов’язковому опрацюванню всіма учнями, дає змогу:

-         індивідуалізувати навчальний процес і навчальне навантаження учнів;

-         скоротити обсяги обов’язкового для всіх домашнього завдання, а значить, і час його виконання;

-         завдяки завчасному ознайомленню учнів із вимогами учителя запобігти великій кількості конфліктних ситуацій;

-         завдяки відкритості завдань обов’язкового рівня знизити стресотвірний вплив контролю знань на учнів;

-         впливати на учнів через технологію навчання (підвищувати відповідальність за результат навчання тощо).

Одним із результатів використання даної технології є запобігання низькій успішності.

ОЗНАКИ НАЯВНОСТІ ПРОБЛЕМ У НАВЧАННІ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇХ ПОДОЛАННЯ

Проблеми учня	Рекомендації щодо їх  подолання
Має труднощі у відтворенні теоретичних положень, визначені частини висловлювання тощо	Читати, переказувати маленькими уривками
Не може відтворити формулу, закон, твердження, пояснити схему, правило	Багаторазово повторювати, тренувати пам’ять, фіксувати основні положення в «пам’ятці» протягом уроку.
Не вміє використовувати формули, правила, схеми	Вчити користуватися алгоритмом, виконувати однакові вправи за зразком
Має труднощі в побудові цілісної розповіді	Навчати працювати за планом, давати аналітичні пояснення. Ставити питання про основний зміст прочитаного
Не цікавиться додатковою літературою	Рекомендувати додаткову літературу на уроці не залежно від програмних завдань
Неуважний у той час, коли потрібно зосередитися	Активізувати увагу всіх учнів на уроці, не допускати зниження рівня дисципліни, використовувати різні форми й методи викладання
Байдужий до своїх успіхів чи невдач, неохайно виконує роботу, за яку не ставлять оцінок	Заохочувати найменші зусилля та успіхи, не залишати без уваги домашні завдання та роботу на уроці, перевіряти всі роботи слабких учнів

ОЗНАКИ НАВЧАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ

Про відставання учнів свідчать такі ознаки:

1. учень не може сказати, в чому складність завдання, накреслити план його вирішення, вирішити завдання самостійно, зазначити, що отримано в результаті. Учень не може відповісти на запитання за вивченим матеріалом, сказати, про що нове він з нього довідався. Ці ознаки можуть бути виявлені під час розв’язання задач, читання текстів і слухання пояснення вчителя.

2. Учень не ставить запитань за суттю досліджуваної теми, не робить спроб знайти і не читає додаткових джерел. Ці ознаки виявляються під час вирішення завдань, сприймання текстів у ті моменти, коли вчитель рекомендує літературу для читання.

3. Учень не активний і не уважний, коли здійснюється пошук, необхідне напруження думки, подолання труднощів. Ці ознаки можуть бути помічені під час вирішення завдань, сприймання пояснення вчителя, в ситуації вибору за бажанням завдання для самостійної роботи.

4. Учень не реагує емоційно (мімікою та жестами) на успіхи та невдачі, не може оцінити свою роботу, не контролює себе.

5. Учень не може пояснити мети виконуваної ним вправи, сказати, на яке правило її дано, не виконує припису правила, пропускає дії, плутає їх порядок, не може перевірити отриманий результат і хід роботи. Ці ознаки виявляються під час виконання вправ, а також під час виконання дій у більщ складній діяльності.

6. Учень не може відтворити визначення понять, формул, доведень, не може, викладаючи систему понять, відійти від готового тексту, побудованого на вивченій системі понять. Ці ознаки виявляються під час постановки учням відповідних запитань.

ОСНОВНІ СПОСОБИ ВИЯВЛЕНННЯ

НАВЧАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ УЧНІВ

1. Спостереження за реакціями учнів на труднощі в роботі, на успіхи та невдачі.

2. Запитання вчителя та його прохання сформулювати те або інше положення.

3. Навчальні самостійні роботи в класі. Під час проведення самостійних робіт учитель отримує матеріал для судження як про результати діяльності, так і про те, як вона проходить. Він спостерігає за роботою учнів, вислуховує і відповідає на їхні запитання, інколи допомагає.

ОСНОВНІ ОЗНАКИ

НИЗЬКОЇ УСПІШНОСТІ УЧНІВ

1. Наявність прогалин у фактичних знаннях і спеціальних для даного предмета вміннях, які не дозволяють охарактеризувати суттєві елементи досліджуваних понять, законів, теорій, а також здійснити необхідні практичні дії.

2. Наявність прогалин у навичках навчально-пізнавальної діяльності, які знижують темп роботи настільки, що учень не може за відведений час оволодіти необхідним обсягом знань, умінь  і навичок.

 3. Недостатній рівень розвитку та вихованості особистісних рис, які б дозволили учню виявляти самостійність, наполегливість, організованість та інші якості, необхідні для успішного навчання.