Використання мультимедіа у навчально-виховному процесі як засіб подолання неуспішності учнів.

Учителі дуже часто стикаються з проблемою зниження рівня пізнавальної активності учнів, небажанням працювати самостійно та й просто вчитися. З-поміж багатьох причин, через які ді­ти втрачають інтерес до занять, можна назвати одноманітність уроків. Відсутність можливості по­всякденного пошуку нової, цікавої інформації при­зводить до шаблонного викладання, а це руйнує та вбиває дитячий інтерес до навчання. Творчий підхід учителя до побудови та проведення уроку, насиченість різноманітними прийомами, методами та формами викладання зможуть забезпечити його ефективність.

Питання успішного навчання як рушійної сили розвитку дитини вже давно хвилювало педагогів. Так, Антон Макаренко висунув ідею «завтрашньої радості», в якій було втілено перспективу розвитку колективу та особистості, Василь Сухомлинський увів до нашого педагогічного лексикону поняття «Школа радості».

Що ж означає поняття «успіх»?

Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, що дає енергію для подолання трудно­щів і бажання вчитися.

В ідеальному варіанті радість, точніше, її очі­кування має пронизувати все життя й діяльність дитини, бо є джерелом просування вперед. А ра­дість у будь-якій праці школяра виникає завдяки усвідомленню досягнутого. Особливо в навчанні, яке було й залишається головним видом діяльності учня. Радість сама собою не виникає. її «пальне» — успіх, обов'язковий та неодмінний, який окрилює кожного, а тим більше дитину.

Будь-який успіх неможливо розглядати без порушення питання: для чого? Саме це визначає мотивацію учня. Які ж фактори на неї впливають? (див. схему 1).

Нові інформаційні технології (HIT) відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, за­безпечують цілком нові можливості для творчості, дозволяють реалізувати принципово нові форми й методи навчання (див. схему 2).

Один зі способів розвитку пізнавальної актив­ності учнів — це використання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання.

Урок з використанням мультимедійних техно­логій стає цікавішим для учня, а тому й ефектив­нішим для засвоєння знань, адже поліпшується рі­вень унаочнення навчального матеріалу на уроці.

Тривалість використання мультимедійної під­тримки уроку може бути різною — від кількох хви­лин до цілого уроку. Під час уроку з мультимедіа істотно змінюється роль учителя, який виступає передусім організатором, координатором пізнаваль­ної діяльності учнів. Проведення уроку такого типу зовсім не означає, що вчитель позбавлений можли­вості маневрувати або імпровізувати.

На уроці з метою максимальної візуалізації навчального процесу краще використовувати один комп'ютер (ноутбук) і мультимедійний проектор. Це розв'язує багато проблем, пов'язаних із вико­ристанням комп'ютерної техніки.

Так, використання проектора дає змогу ефек­тивніше керувати навчальним процесом. У режимі мультимедійного супроводу вчитель може постійно бачити реакцію учнів, вчасно реагувати на ситуа­цію, що змінюється.

Звісно ж, досягти цього на уроці можна й за допомогою традиційних засобів навчання; плака­тів, таблиць, макетів, записів на дошці тощо, але ж комп'ютерні технології надають можливість ви­користовувати на уроці наочність вищого рівня — відеоматеріали, анімаційні фрагменти, інтерактивні моделі тощо. Інформаційні технології допомагають індивідуалізувати та диференціювати навчання. Цього досягають не тільки завдяки різнорівневим завданням, а й за допомогою самоосвіти учня.

Використання на уроках комп'ютерів має свої «плюси» та «мінуси». Враховуючи те, що урок з використанням інформаційних технологій відріз­няється від традиційного уроку, постає запитання: як часто можна використовувати комп'ютер на уро­ках інших предметів, крім інформатики? Відповісти однозначно дуже складно.

Мабуть, по-перше, це залежить від можливостей конкретного вчителя, тобто від кількості уроків, які він зможе підготувати й провести з використанням інформаційних технологій. Це, відповідно, визна­чає зміст конкретного уроку, дидактичні можли­вості програмних засобів, якості технічних засобів та володіння вчителя цими засобами.

По-друге, це залежить від необхідності прове­дення такого уроку. Можливо, певний урок з кон­кретної теми буде ефективнішим, якщо його подати у традиційній формі, перевантажуючи технічними засобами.

Підготовка мультимедійного уроку потребує більш ретельної підготовки, ніж традиційний урок. Сценарій уроку, його режисура — важлива складо­ва підготовки до такого заняття. Проектуючи сце­нарій майбутнього мультимедійного уроку, вчитель має ретельно спланувати послідовність своїх дій, форми та способи подачі інформації на великому екрані. При цьому педагогові слід продумати, як він керуватиме ходом навчального процесу, яким чином буде забезпечено спілкування на уроці, як організовуватиметься постійний зворотний зв'язок з учнями. На такому уроці вчитель — один із голов­них учасників навчального процесу, одне з основ­них джерел інформації. Використання ж мульти­медійних технологій допоможе йому підключити одночасно декілька каналів подання інформації.

Досвід доводить, що інтерактивні й аудіовізу­альні засоби навчання на уроках можна використо­вувати, по-перше, на уроках з вивчення нового і закріплення вивченого матеріалу, заняттях, які потребують опису закономірностей розвитку сус­пільства на основі конкретних матеріалів регіо­нального змісту, і, по-друге, у вигляді самостійної роботи з комп'ютером в межах інтегрованих уроків. Але необхідно пам'ятати, що навчання, яке перед­бачає роботу з комп'ютером, має здійснюватися обов'язково з дотриманням санітарних норм.

Розробка уроку з використанням інформацій­них технологій можлива повною мірою лише за наявності певного електронного ресурсу, або педа­гогічного програмного засобу, або власної презен­тації, або матеріалів з мережі Інтернет, що в наших умовах, на жаль, досить складно реалізувати.

Використання комп'ютерної техніки набуло за­гальнодержавного значення. Одне з найважливіших завдань сучасної школи — забезпечити використан­ня учнями комп'ютерів та інформаційних технологій з навчальною метою. Комп'ютер як універсальний засіб обробки, збереження і демонстрації інформації надійно увійшов у наше повсякденне життя. Збіль­шення інформаційних потоків потребує нового рів­ня обробки й осмислення інформації, швидкого та ефективного засвоєння нових прийомів її подання.

Саме тому особливо важливим постає питання готовності педагога до активної участі у формуван­ні єдиного інформаційно-навчального середовища та використання в навчальному процесі комп'ю­терно-орієнтованих програмно-педагогічних засобів (ППЗ).

Сучасні інформаційні технології суттєво зміню­ють роль учителя в школі. Якщо раніше він ви­конував функції «транслятора» знань, то нині він дедалі більше є провайдером у морі інформації. Сам собою комп'ютер у школі проблеми розвитку освіти не розв'язує, треба ще «навчити» методично правильно його використовувати.

Сьогодні в навчальному просторі існують різ­номанітні інтерактивні засоби навчання, що, попри наявність гіпертексту, вирізняються високоякісною графікою, звуковими ефектами, містять слайди, відеофрагменти. Такі засоби навчання називають інтегрованими навчальними електронними підруч­никами. Ми переконані, що електронний підруч­ник повинен мати таку побудову, яка забезпечува­ла б безперервний та покроковий режим навчання. Кожний фрагмент має закінчуватися тестами або завданнями чи вправами.

Основний інформаційний простір навчальних електронних підручників та посібників заповнено слайдами, мультимедійними лекціями, відеофрагментами, текстами. Текст — невід'ємна частина навчального електронного видання. Програма до­зволяє копіювати фрагменти тексту, редагувати, роздруковувати його. Мультимедійний курс у на­очній легкодоступній формі дає уявлення з тієї чи іншої теми загалом, акцентуючи при цьому>увагу на основних змістових елементах, з якими у кожній темі курсу можна ознайомитись за допомогою ілю­страцій, анімацій, відеофрагментів і гіпертексту.

На відміну від традиційної, комп'ютерна лекція має великі можливості використання ілюстративних матеріалів. Тому її потрібно розглядати як новий ін­струмент у роботі вчителя, що дозволяє створювати наочні і більш інформаційно насичені уроки.

Відеофрагменти — це фільми, уведені в струк­туру лекції повністю або частково, або мульти­плікації, які наочно відтворюють не доступні для спостереження процеси та явища. Звукові фрагмен­ти — дикторський текст, музичні або інші запи­си — супроводжуються демонстрацією зображень і відеофрагментів.

Використання на уроці демонстраційних засо­бів (слайди, відео, фото) сприяє формуванню в ді­тей образних уявлень, а на їх основі — і загальних понять. При цьому ефективність роботи зі слайда­ми, картинами та іншими демонстративними мате­ріалами буде набагато вищою, якщо їх доповнювати показом схем, таблиць тощо.

Проте створити цілісне інформаційне середови­ще комп'ютерно-орієнтовані програмно-педагогічні засоби зможуть лише тоді, коли вся їх множина буде вибудувана на основі законів диференціації та інтеграції змісту з максимальною реалізацією його структурно-логічних, міжпредметних та причинно-наслідкових зв'язків.

Отже, в рамках електронного підручника ви­користання всіх можливостей мультимедійних за­собів є доцільним не тільки для надання текстової та графічної інформації, а й як універсальна допо­мога, що у візуальній формі виконує розповідні, демонстраційні, моделювальні функції.

Дидактичний підхід до побудови електронних програмно-педагогічних засобів позиціонує вчите­ля як головну фігуру навчального процесу. Відтак під час проектування педагогічний талант вчителя проявляється через відпрацьований дидактичний алгоритм. При цьому:

*     учитель може використовувати свій багаж ме­тодичних підходів і знань з правознавства для побудови стратегічного плану навчання;

*     орієнтувати навчальний матеріал як на силь­ного учня, так і на слабкого, реалізуючи цим особистісно-зорієнтований підхід до побудови навчання.

Розробляючи педагогічний програмний засіб, не­обхідно прагнути перетворити кожен з епізодів сво­го продукту на самостійну дидактичну одиницю.

Педагогічні довідники визначають дидактичну одиницю як логічно самостійну частину навчаль­ного матеріалу, яка за своїм обсягом і структурою відповідає таким компонентам змісту, як поняття, теорія, закон, явище, факт, об'єкт тощо.

Отже, готуючи навчальний епізод (кадр) і роз­глядаючи його як дидактичну одиницю, розробник має чітко уявляти, яка навчальна мета визначає його дії і в який спосіб він досягне реалізації по­ставленої мети.

Як свідчить практика, завдяки мультимедійно­му супроводу вчитель економить на 30 % більше навчального часу, ніж під час роботи зі звичайною шкільною дошкою. Передусім це пов'язано з тим, що він не переймається тим, чи вистачить місця на дошці і чи зрозуміле все написане на дошці. За ра­хунок зекономленого часу учитель може збагатити урок новими додатковими матеріалами.

Як би ретельно не було розроблено мультиме­дійний урок, багато чого залежить від підготовки учителя. Проведення такого заняття схоже на ро­боту ведучого телевізійної передачі. Педагог має не тільки впевнено володіти комп'ютером, знати зміст уроку, а й дотримуватися відповідного темпу, не­вимушено, постійно залучаючи учнів до пізнаваль­ного процесу. Необхідно продумати зміну ритму, урізноманітнити форми навчальної діяльності, по­міркувати, як забезпечити позитивний емоційний фон уроку.

Отже, для розв'язання багатьох навчальних та виховних завдань нам необхідно вибудовувати свою педагогічну діяльність так, щоб на запитання про доцільність використання інформаційних техноло­гій у навчально-виховному процесі ствердних від­повідей було більше, ніж заперечних.

Сучасний учитель, на нашу думку, має володіти такими професійно-педагогічними і фаховими вмін­нями, які не тільки були б спрямовані на передачу знань, а й сприяли б формуванню особистості учня як людини нового типу з гнучким нестандартним мисленням, зі стійкою внутрішньою мотивацією та умінням самореалізації.

СХЕМА 1 . ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ

 

СХЕМА 2. МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНОГО НАВЧАННЯ