ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ З МЕТОЮ ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

РОЗГЛЯНУТО Радою районного методичного кабінету відділу освіти Віньковецької районної (міської) державної адміністрації Протокол №___ від___________ Завідувач РМК  _______  (підпис) Саврій Світлана Гаврилівна

СХВАЛЕНО Вченою радою Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти  Протокол № ___від ________ р. ректор ХОІППО__________В.Берека

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ З МЕТОЮ ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

(Методичний посібник)

Автор: Жучковський Анатолій Петрович

Вчитель історії Осламівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

 с. Осламів 

2017 рік

Автор досвіду: Жучковський Анатолій Петрович, вчитель історії Осламівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, вища освіта, вчитель вищої категорії, старший вчитель, педагогічний стаж 27 років;

Тема досвіду.  Використання інформаційно-комунікаційних технологій з метою формування предметних компетентностей учнів на уроках історії;

Адреса досвіду:  тел.: +380971609262

                             e-mail: zhap@ukr.net

У даній розробці зроблено опис найбільш доступних і легких у використанні Інтернет-ресурсів та прикладних комп’ютерних програм і надано методичні рекомендації щодо їх використання з метою формування предметних компетентностей учнів на уроках історії.

Дана розробка є досить актуальною, оскільки інформаційно-комунікаційні технології все ширше застосовуються в освітній галузі, суттєво впливаючи на освітній процес.

Ця розробка адресована вчителям історії та їх учням.

Даний досвід вивчено на   (протокол №    від    )

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………………. 3

І. Місце інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні історії ……….. 4

ІІ. Організація освітньої діяльності на уроці історії з

   використанням інформаційно-комунікаційних технологій ………………… 6

ІІІ. Використання можливостей мережі інтернет на уроках історії...... ............. 8

1.       Використання Інтернет-ресурсів на уроках історії………………………. 8

2.       Формування навичок критичного мислення учнів в процесі

    використання Інтернет-ресурсів на уроках історії……………….……… 11

3.       Застосування мережевих сервісів Веб 2.0 на уроках історії…………….. 14

4.       Персональний веб-сайт як методичний інструмент в роботі вчителя….. 16

5.       Організація віртуальних екскурсій з використанням Інтернет-ресурсів.. 18

6.       Використання інтерактивних Інтернет-ресурсів на уроках історії……… 20

IV. Використання окремих прикладних програм на уроках історії……………. 22

1.     Використання комп’ютерних тестів на уроках історії……………………. 22

2.     Використання комп'ютерних програм для створення мультимедійних опорних конспектів ……………………………………………………….... 24

3.     Методичні можливості комп'ютерної програми «MS Publisher» та її

використання у навчанні історії ..…………………………………………. 26

V. Висновки ………………………………………………………………………. 28

VI. Використана література ……………………………………………………… 29

ВСТУП

Інформаційно-комунікаційні технології все ширше проникають в усі сфери суспільного життя, відкриваючи все більше доступу до різноманітної інформації. Освіта в цьому процесі не становить винятку. Вже давно минули ті часи, коли вчитель просто передавав учням готові знання. Це фізично неможливо, оскільки рівень знань у суспільстві постійно зростає. На перше місце в освітньому процесі виходить не принцип передачі готових знань, а уміння здобувати їх самостійно, при цьому критично осмислюючи. І від того наскільки особистість вміє працювати з інформацією, залежить наскільки вона буде успішною у житті. Тому вміння володіти інформаційними технологіями набуває такого ж значення як і інші вміння, що формуються в особистості в процесі навчання. Тобто особистість, яка хоче бути успішною у сучасному суспільстві повинна володіти певним рівнем інформаційно-комунікаційної культури.

Інформаційно-комунікаційна культура особистості формується у кілька етапів:

•  знання про комп’ютерну техніку (інформаційно-комунікаційна поінформованість);

•  вміння користуватися комп’ютерною технікою у процесі навчання (інформаційно-комунікаційна компетентність);

•  широке застосування комп’ютерної техніки у всіх сферах життя (інформаційно-комунікаційна культура)

Школа у формуванні інформаційно-комунікаційної культури відіграє ключову роль: знайомство з комп’ютерною технікою на уроках інформатики (інформаційно-комунікаційна поінформованість) з подальшим застосуванням отриманих знань під час вивчення інших навчальних предметів (інформаційно-комунікаційна компетентність). Для того щоб сформувати повноцінну інформаційно-комунікаційну культуру особистості у школі потрібно створити відповідне інформаційно-навчальне середовище. А для цього потрібно:

•  модернізувати зміст і технології навчання у відповідності до сучасних освітніх пріоритетів, максимально використовува­ти можливості ІКТ для підвищення рівня якості освіти дітей;

•  підняти професійну кваліфікацію вчителів до рівня, який би давав можливість широко і ефективно застосовувати ІКТ у їх професійній діяльності.

І. МІСЦЕ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННІ ІСТОРІЇ

Історично склалося, що в основі класно-урочної системи лежить принцип передачі знань від вчителя до учнів. Проте використання ІКТ на уроках дозволяє докорінно цей принцип змінити: вчитель з ретранслятора готових знань стає провідником учнів у світі інформації. Вчитель вчить учнів вчитися, а саме визначати, яка інформація потрібна для виконання того чи іншого завдання, де її знайти, як її опрацювати, критично осмислити і ефективно використати. Саме використання ІКТ на уроках дає можливість кожному учню працювати в індивідуальному темпі, що само по собі створює для учнів  ситуацію успіху.

Використання ІКТ на уроках історії дає наступні переваги перед звичайними методами навчання:

•  складові навчального матеріалу (різноманітні події, факти, документи, коментарі) можна подавати взаємозв’язано, використовуючи різні канали сприйняття (зображення, відео- та аудіоматеріали, графіки, діаграми тощо);

•  створення віртуального середовища на уроці дозволяє здійснити більш повноцінну реконструкцію історичних подій;

•  створюється певна інформаційно насичена структура.

Таким чином використання ІКТ на уроках історії дає можливість інтенсифікувати взаємодію між учасниками навчально-виховного процесу за напрямками вчитель-учень, учень-вчитель, учень-учень. Подібна взаємодія дозволяє організувати на уроці самостійну роботу учнів з різноманітними моделями предметно-історичного середовища, що в значній мірі сприяє формуванню предметних компетентностей учнів на уроках історії.

Саме використання ІКТ на уроках історії дозволяє учням «сухі»  історичні факти сприймати більш образно, емоційно. Використання відео- та аудіо-матеріалів дозволяє учневі «зануритися» у епоху, що вивчається.

Але інформаційно-комунікаційні технології не в змозі замінити вчителя, тому що тільки вчитель може мотивувати учнів до вивчення свого предмету, тільки вчитель може спрямовувати увагу учнів у потрібному напрямку і тільки вчитель може оцінити роботу учнів на уроці, спонукати їх до навчання [17].

Проте вчителю не слід забувати, що ІКТ, використовувані на уроці, повинні мати педагогічний зміст і не звільняти вчителя від його роботи, а полегшити її, підвищити ефективність навчального процесу.

Отже застосування інформаційно-комунікаційних технологій на уроках історії:

•  підвищує ефективність взаємодії вчителя та учнів;

•  розширює перелік наочних матеріалів, що можуть бути використані на уроці;

•  сприяє формуванню в учнів предметних компетентностей;

•  сприяє покращенню стосунків вчителя і учнів;

•  змінює ставлення учнів до комп’ютера: з дорогої іграшки він стає інструментом для отримання знань.

ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОЦІ ІСТОРІЇ

З ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Готуючись до уроку, вчитель, насамперед повинен визначитися чи потрібно йому використовувати комп’ютер на даному уроці і на якому етапі уроку використання комп’ютера буде найдоцільнішим. Але, чи не найголовніше, вчителю потрібно пам’ятати, що комп’ютер – це не панацея, при допомозі якої можна вирішити будь-які проблеми на уроці. Не слід захоплюватися використанням комп’ютера на уроці. Комп’ютер ніколи не замінить живого спілкування між вчителем та учнями. Паралельно з використанням ІКТ слід приділяти увагу і іншим видам діяльності учнів на уроці.

Використання ІКТ на уроці відкриває перед вчителем цілий ряд можливостей:

1. Використання мов програмування: за їх допомогою вчитель може скласти різні програмні продукти, які можна використо­вувати на різних етапах уроку.

2. Використання готових програмних продуктів (енциклопедій, програмно-педагогічних засобів тощо).

3.     Використання стандартних програм пакету Microsoft Office, який включає в себе, крім відомого всім текстового процесора Word, ще й систему баз даних Access і електронні презентації PowerPoint.

4.     Застосування різноманітних баз даних та Інтернет-сервісів, які удосконалюють та підвищують ефективність навчального про­цесу та дозволяють перевірити знання та уміння учнів [10].

Як саме буде використовуватися комп’ютер на уроці залежить від рівня володіння комп’ютерною технікою вчителем, змісту навчального матеріалу уроку, наявних комп’ютерних програм і вікових особливостей учнів. При плануванні та проведенні уроку з використанням ІКТ слід дотримуватися певних принципів:

1.     Адаптивності: використання комп'ютера потрібно пристосо­вувати до індивідуальних особливостей дитини.

2.     Керованості: у будь-який момент вчитель повинен мати мож­ливість скорегувати процес навчання.

3.     Інтерактивності і діалогового характеру навчання.

4.     Оптимального поєднання індивідуальної та групової роботи.

5.     Підтримання стану психологічного комфорту учня при спіл­куванні з комп'ютером.

Вчитель може використовувати комп’ютер на будь-якому етапі уроку визначивши для нього такі функції:

1)     джерела навчальної інформації;

2)     наочного посібника;

3)     тренажера;

4)     засобу діагностики і контролю;

5)     засобу підготовки та зберігання навчального матеріалу;

6)     обчислювальної машини та програвача.

Комбінований урок є найбільш поширеним типом уроку, тому саме на  прикладі комбінованого уроку можна подати зразок структури уроку з використанням ІКТ:

1.   На початку комбінованого уроку вчитель перевіряє як учні засвоїли матеріал, вивчений на попередньому уроці. На цьому етапі уроку частині учнів можна запропонувати попрацювати за комп’ютером, наприклад, пройти комп’ютерне тестування, а з рештою учнів учитель працює, використовуючи традиційні форми і методи. 

2.       Працюючи над поясненням нового матеріалу, вчитель може запропонувати сильнішим учням самостійно працювати над новим матеріалом, використовуючи, наприклад, Інтернет-ресурси, а з іншими учнями працює вчитель .

3.       Здійснюючи на заключному етапі уроку  рефлексію, вчитель, знову ж таки,  може запропонувати сильнішим учням опрацювати за комп’ютером певні, заздалегідь підготовлені матеріали, а самому працювати з рештою учнів [5].

Роботу учнів за комп’ютером можна чергувати. Для цього доцільно об’єднати учнів у кілька груп і кожна з груп має працювати за комп’ютерами на певному етапі уроку. При груповій організації роботи учнів за комп’ютерами доцільно формувати групу з сильних і слабких учнів. Важливо щоб результат діяльності групи презентували слабші учні.

Отже, використання ІКТ на уроках історії дозволяє підвищи­ти ефективність навчання, поліпшити аналіз та оцінювання знань учнів, збільшити кількість часу для надання допомоги учням. Про­те ефективне впровадження в навчальний процес ІКТ не завжди за­безпечується в межах традиційної класно-урочної системи органі­зації навчальної діяльності, а тому може вимагати змін форм його організації.

ІІІ. ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

1.     Використання Інтернет-ресурсів на уроках історії.

Без сумніву, Інтернет у наш час є чи не найпотужнішим джерелом інформації і  вчителі історії постійно використовують це джерело інформації  у своїй професійній діяльності. Вміння вчителя працювати з Інтернет-ресурсами є значною частиною його інформаційно-комунікаційної компетентності і передбачає не лише навики пошуку інформації на просторах Інтернету, а й уміння працювати з різноманітними Інтернет-сервісами та використовувати їх у навчальному процесі, створювати прості Web-сайти і також використовувати їх у навчальній діяльності, уміння організувати самоосвітню діяльність учнів з використанням Інтернету. Саме робота з Інтернет-ресурсами надає широкі можливості для формування в учнів предметних компетентностей, особливо таких як інформаційна, мовленнєва, аксіологічна. 

То ж як вчитель історії  та учні можуть використати Інтернет-ресурси у навчальній діяльності?

1.  Для вчителя це можливість користуватися розробками своїх колег, а також пропонувати їм свої. Це можна зробити на наступних Інтернет-ресурсах:

•     Всеукраїнська асоціація викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова доба» (http://www.novadoba.org.ua/ );

•     освітній Інтернет-портал «Острів знань» (http://ostriv.in.ua) [27].

•     сервіс для підтримки процесів навчання та викладання за допомогою невеликих інтерактивних модулів «Learning Apps» (https://learningapps.org/).

2.  Це доступ до значної кількості ресурсів з історичною інформацією. Учні, працюючи з цими ресурсами, формують вміння вибирати необхідну інформацію, критично її осмислювати, давати їй оцінку, визначати, де і як дана інформація може бути використана.  Ось перелік деяких з цих ресурсів:

•  Енциклопедія України в Інтернеті" (The Internet Encyclopedia of Ukraine www. encyclopediaofukraine. com/),

•  "Міста та села України" Багатотомне енциклопедичне видання (who-is-who.ua/main/categories/2l),

•  ІЗБОРНИК: Історія України IX-XVIII cm. Першоджерела та інтерпретації (litopys.org. ua/),

•  Українська енциклопедія (uapedia.com.ua/?cat=3),

•  Cyclop.com.ua — портал енциклопедій та словників (cyclop.com.ua/),

•  Національна бібліотека України ім. В.Вернадського (h ttp://nbuv.gov.ua/),

•  Бібліотеки України (e-catalog.name/),

•  ELibUkr-OA — Електронна бібліотека України (oa. elibukr.org/),

•  Європейська бібліотека: Ресурси 47 національних бібліотек www. theeuropeanlibrary.org/tel4/

•  Довідник з історії України: e-версія (history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm)

•  Історія та гуманітарні дисципліни (ukrhist.at.ua/),

•  "Історична правда" (istpravda.com.ua/),

•  "Український історичний портал" (history.com.ua/),

•  Military Ukraine Воєнно-історичний форум (forum.milua.org/),

•  Історія цивілізацій (histori.com.ua/news.php),

•  Історія українського козацтва ( cossackdom.com),

•  Україна Incognita: Історичний веб-проект (incognita. day.kiev. ua/),

•  Архіви України (archives.gov.ua/),

•  Український інститут національної пам'яті (memory.gov.ua/),

•  Український центр вивчення історії Голокосту (holocaust. kiev.ua/),

•  "Український воєнно-історичний портал" (milua.org/),

•  Historians.in.ua (historians.in.ua/)

•  Електронний архів українського визвольного руху (avr.org. ua/).

3.  Це можливість працювати з офіційною інформацією, розміщеною на сайтах урядових установ, громадських організацій, політичних партій, посилатися на дану інформацію, аналізувати її, використовувати у проектній діяльності тощо. 

4.  Це можливість спілкування. Для цього можна використовувати  електронну пошту, спілкуватися на різноманітних форумах та чатах, приймати участь  у  Інтернет-конференціях та вебінарах. Для цього можна відвідати, наприклад, Форум Вчителів України (http://www.usha.org.ua/forum/), чи  форум видавництва «Основа» (http://www.Osnova.com.ua/forum/).

5.  Це можливість об'єднання зусиль для вирішення спільних завдань. Цього вдається досягти завдяки використанню Інтернет-сервісів Веб 2.0. Дані Інтернет-сервіси дають можливість резервного зберігання документів, надання доступу для ознайомлення з ними чи їх редагування, спільної роботи над тими чи іншими проектами.  Варто звернути увагу на мережеве об’єднання учасників навчально-виховного процесу «ВікіОсвіта» (http://www.eduwiki.uran.net.ua/)  — безкоштовний та відкритий освітній ресурс.

Тобто, як ми бачимо, вчитель не тільки сам може використовувати Інтернет-ресурси, а й широко залучати до роботи з ними учнів. Звичайно, не варто сподіватися, що освітня діяльність стане основним мотивом роботи учнів з Інтернет-ресурсами. Проте навики, які учні набувають, працюючи в Інтернеті з особистою метою, можна застосувати у навчальній діяльності учнів і навпаки – вміння, отримані учнями під час роботи в Інтернеті під наглядом вчителя, вони можуть використовувати, працюючи з Інтернет-ресурсами для задоволення своїх потреб, не пов’язаних з освітою. Все це можна розглядати як етапи формування інформаційної культури особистості в цілому і формування інформаційної компетентності, зокрема.

Отже, для виконання яких завдань учні можуть використовувати Інтернет-ресурси?

1.  Участь у Інтернет-олімпіадах. Для цього учню необхідно зареєструватися на відповідному сайті і взяти участь у тій чи іншій олімпіаді.

2.  Самоосвіта учнів, розв’язування інтелектуальних завдань. Таку можливість надає участь у дистанційному навчанні. Подібна діяльність дозволяє учням заповнити «білі плями» у своїх знаннях, підготуватися до участі у традиційних олімпіадах, підготуватися до здачі ЗНО тощо.

3.  Проектна діяльність учнів. Цей вид навчальної діяльності передбачає, насамперед, самостійний пошук інформації, її критичне осмислення, індивідуальну траєкторію її застосування. Широке використання Інтернет-ресурсів під час проектної діяльності стає необхідним.

4.  Виконання домашніх завдань. Вчитель може поставити перед учнями завдання знайти ту чи іншу інформацію, документи, статистичні дані, біографії історичних осіб, ілюстрації тощо. Пошук інформації може здійснюватися як за підказками вчителя так і у вільній формі.

Для того щоб робота учнів з Інтернет-ресурсами була максимально ефективною, слід дотримуватися певного алгоритму організації навчальної діяльності учнів з використанням Інтернет-ресурсів:

1.   Планування вчителем своїх уроків з використанням Інтернет-ресурсів. Особливу увагу слід приділяти тому, щоб Інтернет-ресурси, які вчитель планує задіяти на уроці, максимально відповідали темі і меті уроку. 

2.             Визначення форм і методів, якими вчитель буде користуватися проводячи урок з застосуванням Інтернет-ресурсів.

3.             Створення списку Інтернет-ресурсів, якими будуть користуватися учні під час виконання завдань.

4.      Організація роботи учнів з Інтернет-ресурсами.

5.      Оцінювання та самооцінювання діяльності учнів із застосуванням Інтернет-ресурсів.

2.     Формування навичок критичного мислення учнів в процесі використання Інтернет-ресурсів на уроках історії

Інформаційна та аксіологічна компетентності передбачають володіння учнями навиками критичного мислення. Критичне мислення є досить важливим аспектом роботи з Інтернет-ресурсами. Користуючись підручниками, посібниками та іншими традиційними джерелами інформації, учні, як правило, сприймають їх з повною довірою. Сумнівів у надійності та відповідності цих джерел інформації освітнім потребам в учнів не виникає. Працюючи з Інтернет-ресурсами, учні автоматично поширюють своє, вже сформоване, ставлення до традиційних джерел інформації на Інтернет-ресурси. Але якраз в цьому і криється значна небезпека: адже не вся опублікована в Інтернеті інформація є достовірною, а інколи така інформація може бути і небезпечною. Тому для вчителя є дуже важливим формувати навики критичного мислення учнів працюючи з Інтернет-ресурсами. 

Вже на початковому етапі уроку, паралельно з вивченням нового матеріалу, вчитель може запропонувати учням виконати завдання, яке дозволить формувати вміння критично оцінювати Інтернет-сайти як джерело інформації. Завдання полягає в тому, що після оголошення теми і мети уроку учитель пропонує учням ввести в пошуковій системі, наприклад Google, назву теми уроку і визначити на яких сайтах можна знайти відповідну інформацію, з якою метою дані сайти створені, наскільки пропонована інформація відповідає потребам учнів, чи зручно користуватися запропонованими сайтами тощо.

Також можна використовувати пам’ятку оцінювання Інтернет-ресурсу:

1.      Адреса веб-сайту.

2.      Назва веб-сайту.

3.      Мета створення цього веб-сайту. Для чого (кого?) він був ство­рений?

4.      Яка організація або особа створила цей сайт?

5.      Що подано на сайті: об'єктивні факти чи особиста думка автора?

6.      З яких джерел автори сайту одержали інформацію?

7.      Посилання на Які інші джерела інформації вказані на сайті?

8.   Чи має право автор подавати дану інформацію від свого імені?

9.   Коли сайт був створений і як часто він поновлюється?

10. Чи можна назвати даний сайт корисним та важливим?

11. Чи можна перевірити інформацію, подану на сайті, за допомо­гою інших джерел (книг, журналів тощо)? [16].

В подальшому можна поглиблювати формування критичного мислення учнів і навчати їх розрізняти формальні індикатори надійності та достовірності веб-сайтів. На думку Н. Дементієвської, такими індикаторами надійності є:

1. Надійність джерела та/або автора веб—документу. Чим надійніше автор статті чи авторитетніша назва організації, тим більше довіри до нього в Інтернеті, тим цінніша веб-сторінка. Учням можна пояснити різницю між авторами статей та власниками сайтів. Іноді вони співпадають, тобто люди виставляють свої власні сторінки в Інтернеті. Важливо, щоб учні могли встановити  людині, групі людей чи організації належить той чи інший сайт. Додатковою ознакою надійності джерела є забезпечення на сторінці так званого „зворотного зв’язку” з автором, тобто наявність електронної адреси чи організація форуму відстроченого спілкування) чи, навіть чату з автором(авторами) веб-документу. Сприяє довірі до сайту і наведення інформації про  рівень кваліфікації автора ,  його заслуги з теми статті, все, що вказує, що він може бути експертом в цьому питанні. Наприклад, професор історії немає достатньої кваліфікації писати статті про ракові захворювання. Учням потрібно пояснити, що слова «професор» , «доктор», чи к.п.н (кандидат педагогічних наук), які стоять перед іменем автора ще не свідчать про те, що ця людина може бути надійним джерелом інформації, експертом з будь-яких питань. Наявність потрібної кваліфікації у автора можна визначити, ввівши його ім’я в пошукову машину і переглянувши сайти, які дають додаткові відомості про автора, його місце роботи, публікації.

 2. Основні ознаки надійності URL-адреси, веб-сайту. Учень має вміти визначати URL-адресу сайту і звертати особливу увагу на деякі елементи адреси. Їх потрібно навчити базовим відомостям формування доменних імен, які надаються сайтам. Зокрема вони мають знати про певну комбінацію літер в кінці доменного імені, наприклад :

.gov – це вказує на те, що це сайт державної установи;

.edu – ознака освітніх установ, університетів;

.com – використовується для комерційних організацій, які створені для отримання прибутку;

.org – в основному ознака неприбуткових організацій

 Такі доменні імена можуть бути легко ідентифіковані учнями і слугувати для

 визначення учнями цілей створення сайтів та розміщення на ньому тої чи іншої інформації.

3.Наявність дати створення сайту, дат розміщення матеріалів та оновлення сайту. Сайт має періодично оновлюватись, для того, щоб вміщена на ньому інформація була достовірною, свіжою та точною, для того, щоб показати, що автори піклуються про висвітлення поточних подій, що вони слідкують за тим, що відбувається в світі, в тому числі і в науковому світі. Це особливо важливо для сайтів, які пов’язані з щоденними подіями та з наукою. Учням треба показати, що відомості про створення та оновлення сайту зазвичай розміщені в нижній частині сторінки.

 4. Наявність у статті слів узагальнюючого (всі, завжди, ніколи, ніхто, всім відомо, тощо) та оціночного (хороші, погані, найкращі, здорові, шкідливі, тощо) характеру. Цікавим і суттєвим індикатором ідентифікації наукових та науково-популярних статей сайтів є наявність слів узагальнюючого (всі, завжди, ніколи, ніхто, всім відомо, тощо) та оціночного (хороші, погані, найкращі, здорові, шкідливі, тощо) характеру, що не притаманне мові науковців, їх висновкам, навіть в популярних статтях. В наукових та науково-популярних статтях справжні незаангажовані вчені завжди показують переваги і недоліки ідеї, методу, виробу, продукту, висвітлюють їх обмеження та противаги застосування.

5. Наявність граматичних та орфографічних помилок на сайті, явних помилок в інформації. Учні мають вміти оцінювати загальний вигляд сайту. Вони мають визначити, чи є граматичні та орфографічні помилки на сайті, помилки в інформації, які легко помітити. Сайти, які створюються вченими і освіченими людьми практично не мають таких помилок. Додатково, вони мають знати, що сайт має бути таким, який легко завантажується, фон та шрифт сайту мають бути такими, щоб його можна було легко читати, це свідчить про загальну культуру та освіченість тих, хто публікує інформацію [20].

З метою формування в учнів навиків критичного мислення можна використовувати певні вправи.

Найлегшою вправою є створення  у програмі MS Word текстового документа з інформацією, що відповідає темі уроку, але дана інформація містить помилки і неточності. Учні повинні знайти ці помилки.

Іншою вправою може бути написання листа до автора статті, що міститься в Інтернеті. Вчитель заздалегідь підбирає веб-сайт на якому розміщена інформація на історичну тематику. Бажано, щоб дана інформація співпадала з темою уроку. Учні ознайомлюються з даною інформацією і отримують завдання написати листа її автору. В листі учні мають з’ясувати джерела інформації, задати автору запитання, щодо оцінки даної інформації, інтерпретації тих чи інших фактів.   

Вправа «Виділи текст» сприяє формуванню в учнів вміння відокремлювати історичні факти від авторських думок. Для виконання цієї вправи вчитель завантажує у комп’ютер текстовий документ (найкраще MS Word), який  містить певну статтю на історичну тематику (знову ж таки бажано, щоб дана стаття відповідала темі уроку)  і пропонує учням ознайомитися з нею. В ході роботи над статтею учні, користуючись інструментами MS Word, мають виділити авторську думку і визначити наскільки вона є об’єктивною [18].

3.     Застосування мережевих сервісів Веб 2.0 на уроках історії.

Широкі можливості по формуванню в учнів предметних компетентностей на уроках історії надають мережеві сервіси Інтернету Веб 2.0. Їхня головна перевага – це можливість не тільки користуватися інформацією, а й можливість створювати власний інформаційний продукт як індивідуально так і колективно. А це, в свою чергу, є чудовим стимулом щодо формування предметних компетентностей учнів.  Розглянемо найбільш популярні сервіси Веб 2.0 і як вчитель історії може їх використати у своїй роботі.

Використання подібних сервісів сприяє розвитку фактично всіх предметних компетентностей, що формуються на уроках історії. Але насамперед вони дозволяють формувати навики комунікації (працюючи у середовищі Веб 2.0 учні спілкуються між собою), толерантність (працюючи спільно над певним завданням учні вчаться  дивитися на речі з точки зору іншої людини, прислухатися до думок інших людей, враховувати ці думки), критичність мислення (сприймати лише те, що є корисним і доцільним для виконання завдання).

Важливе місце у навчанні історії займає проектна діяльність. Проектна діяльність дозволяє формувати в учнів цілий ряд предметних компетентностей, зокрема інформаційну, мовленнєву, аксіологічну. Під час роботи над груповим довготривалим проектом доцільно використовувати сервіси Google диску. На Google диску можна розмістити документи, що мають відношення до проекту і організувати спільну роботу учнів з даними документами не тільки під час уроку, а й в позаурочний час. Також сервіси Google диску дозволяють вчителю чи учням створювати власні сайти, блоги навіть не володіючи для цього спеціальними знаннями. За допомогою сайту чи блогу вчитель отримує можливість додатково спілкуватися з учнями чи колегами, популяризувати свій предмет, свій досвід роботи. Ведення учнями власного сайту чи блогу в значній мірі сприяє формуванню мовленнєвої та аксіологічної компетентностей, розвиває критичне мислення.

Розглянемо детальніше окремі можливості даних сервісів.

Практика спільної роботи учнів, яка лежить в основі проектної діяльності є досить перспективною формою організації навчальної діяльності учнів. В ході роботи над тим чи іншим проектом в учнів формується певний об'єм знань, які вони здобувають самостійно, а не отримують від вчителя в готовому вигляді. Спільна робота сприяє зростанню мотивації учнів до навчання, що є важливою основою для досягнення поставленої мети. Окрім того, спільна робота передбачає відповідальність учнів одних перед іншими і успіх окремого члена групи є успіхом всієї команди. 

Спільна робота учнів над проектом дає їм можливість відчути:

·        взаємозв'язок між собою, тому що в ході роботи учні обмінюються інформацією, результатами своєї індивідуальної роботи, а від цього залежить кінцевий результат;

·        персональний внесок, адже кожен член групи повинен зробити свій власний, посильний внесок для досягнення поставленої мети, а завданням вчителя є оцінювання персонального внеску в роботу над проектом кожного члена групи;

·         взаємопідтримку, тому що для досягнення поставленої мети учні мають підтримувати один одного, а вчитель повинен цю взаємопідтримку заохочувати;

·        мікросоціум в якому вони працюють, адже для досягнення мети їм необхідно застосовувати певні соціальні навики, комунікативні вміння;

·        самооцінку, якою учні час від часу оцінюють свою роботу, її ефективність[24].

Створення та ведення блогу в повній мірі дозволяє реалізувати принцип співпраці у навчанні.

Автор блогу може розміщувати на його сторінках свої думки, оцінку ти чи інших історичних подій, явищ, певні висновки, посилання на інші Інтернет-ресурси. А відвідувачі можуть залишати у блозі коментарі, щодо опублікованої інформації. Через коментарі відбувається взаємозв'язок автора блогу з його читачами, що визначає сутність блогу як соціального сервісу. Блог дає можливість для ведення повноцінної широкої дискусії з тих чи інших питань.

 Публікації і коментарі до них створюють відповід­не комунікативне поле, де розгортаються цікаві дискусії. Ведення блогу дає учням можливість створювати власне освітнє поле, а для вчителя - це можливість прослідкувати як учні застосовують здобуті знання.

Ведучи блог, учень опрацьовує значну кількість інформації і в процесі цієї роботи він відбирає лише те, що йому потрібно, критично це осмислює і публікує, або ж коментує вже опубліковане. В результаті учень значно розширює свої знання з відповідної теми і перетворюється із споживача знань на творця знань.

В ході ведення блогу учні вибирають для себе індивідуальний темп роботи і самі керують своїм навчанням, шо значно підвищує ефективність самого навчання.

Ведення блогу дає учням можливість повноцінно включатися в життя суспільства і таким чином відчути свою значимість, що, в свою чергу, позитивно впливає на самооцінку учнів.

Завдяки веденню блогів процес навчання виходить за рамки уроку, не обмежуючись 45 хвилинами. процес навчання стає безперервним[3].

Використання блогу в процесі вивчення історії сприятиме формуванню вміння учнів аналізувати, синтезувати, оцінювати інформацію, розвивати процеси мислення в учнів Робота з інформацією, а саме: визначення головного і другорядного, встановлення причинно наслідкових зв’язків, порівняння різних джерел інформації сприяє формуванню інформаційної, аксіологічної, мовленєвої компетентностей учнів на уроках історії.

4.              Персональний веб-сайт як методичний інструмент в роботі вчителя

 Інтернет-мережа містить безліч ресурсів історичної тематики, проте далеко не всі вони є корисними і зручними в користуванні для учнів. Найбільш корисними є ті Інтернет-ресурси, які є найбільш близькими до освітніх потреб учнів. А хто найкраще знає потреби своїх учнів як не вчитель? Тому веб-сайти, розроблені вчителями, є найбільш корисними і ефективними для навчання учнів.

Як згадувалося вище сучасні Інтернет сервіси дають можливість створити персональний сайт не володіючи спеціальними знаннями. Для створення персонального сайту можна скористатися послугами, що надають сервіси Google, або ж платформа "Ucoz". Їхніми перевагами є наявність українськомовного інтерфейсу та безкоштовність.

Корисність веб-сайту, як інструменту вчителя у роботі з учнями, полягає в наступному: 

по-перше: це можливість зв’язку з учнями в позаурочний час;

по-друге: на веб-сайті вчитель може презентувати результати своєї роботи з учнями, розміщувати їх роботи, проекти тощо;

по-третє: веб-сайт – це інформаційна база для учнів, де вчитель розміщує всі матеріали, необхідні для навчального процесу.

Ефективність веб-сайту залежить від його складових, тому при створенні сайту, вчителю необхідно продумати його структуру.

Головну сторінку учні, які відвідують сайт, побачать першою. Тому на ній слід розміщувати найбільш актуальну інформацію: матеріали до тих уроків, які в даний час вивчаються учнями, оголошення про заходи, які відбудуться в найближчий час (тиждень з історії, олімпіади, різноманітні конкурси тощо)

З часом кількість матеріалів, розміщених на сайті буде збільшуватися і пошук потрібної інформації стане складнішим. Тому доцільно приділити увагу такому розділу сайту як «Каталог файлів». Цей розділ також дозволяє учням, які зареєстровані на сайті, розміщувати тут свої роботи. Якщо вчитель не встигає ознайомитися з усіма учнівськими роботами під час уроку, то він може це зробити в будь-який час. З цими роботами можуть ознайомитися і інші відвідувачі сайту.

Поточна перевірка знань учнів є дуже важливою в процесі навчання, оскільки дає можливість з’ясувати рівень засвоєння учнями навчального матеріалу і діагностувати труднощі, які виникають в учнів. Проте опитати значну кількість учнів, особливо при великій наповнюваності класів вдається не завжди. Щоб зробити цей процес більш ефективним можна використовувати такий розділ сайту як «Тести». При наявності комп’ютерного класу за допомогою такого електронного тестування можна закороткий час опитати значну кількість учнів. Окрім того, учні можуть проходити дані тести і в позаурочний час.

Для вчителя дуже важливо знати думку учнів з того чи іншого питання. Проте опитування учнів в класі, в силу певних психологічних нюансів не завжди є об’єктивним. Використовуючи на своєму сайті розділ «Опитування» вчитель може ознайомитися з більш об’єктивними оціночними судженнями учнів. Більша об’єктивність досягається завдяки тому, що учні не мають обмеження в часі і свою оцінку вони можуть висловити анонімно. При цьому зберігається прозорість і відкритість самого опитування. 

Дуже важливим для персонального сайту вчителя є розділ «Форум». Його основне призначення – проведення дискусій. Основними перевагами дискусії на «Форумі» перед традиційною дискусією, яка проводиться в класі в рамках уроку, є необмеженість учнів у часі і можливість ґрунтовно підготуватися для її проведення. Участь у дискусіях на «Форумі» дає учням можливість формувати мовленнєву компетентність. Тобто вони вчяться лаконічно і зрозуміло для інших учасників дискусії формулювати свою точку зору, розвивають навики письмового мовлення, розвивають загальну культуру мовлення.

Організовуючи дискусію на «Форумі» свого сайту, вчитель виступає в ролі модератора і тому має змогу повністю контролювати дискусію і, за необхідності, спрямовувати її в потрібне русло.

Корисним для формування просторової компетентності учнів на уроках історії є такий соціальний Інтернет-сервіс як Вікімапія (http://wikimapia.org). Вікімапія — це інтерактивна карта світу, яка поєднує технології Google maps та Вікі-технолоогії. Ця карта створена з фотографій, зроблених космічним супутником і дозволяє розгледіти окремі будинки і навіть більш дрібні об’єкти. Будь-який зареєстрований у цьому сервісі користувач може позначати на цій карті відомі йому об’єкти, вносити їх короткий опис і ілюструвати власними фотографіями.

Вчитель, скориставшись цим сервісом може організувати для учнів віртуальну подорож по історичних місцях, пропонуючи учням розглянути їх з висоти пташиного польоту та розглянути фото, зроблені іншими користувачами у цих місцях.

Також даний сервіс може бути корисним при проведенні краєзнавчої роботи. На даній карті можна знайти свою місцевість, знайти історичні об’єкти своєї місцевості, описати їх і проілюструвати фотографіями. Для учнів це може бути особливо цікавим, адже вони долучаються до творців Вікімапії. Віртуальні подорожі по історичних місцях доцільно супроводжувати коментованим читанням чи розповіддю вчителя про ці місця.

Також Вікімапія є ще й потужним інформаційним ресурсом оскільки зв’зана з іншим Вікі-сервісом – Вікіпедією. Розглядаючи, до прикладу, римський Колізей можна пройти по посиланню на відповідну сторінку Вікіпедії і отримати вичерпну інформацію про цю споруду.

Вікімапія містить цілий набір віртуальних функцій – «географічні інструменти». Їх використання також значно сприятиме формуванню просторової компетентності учнів на уроках історії, адже за їх допомогою можна вимірювати відстань між різними об’єктами на карті, обраховувати площу цілих територій тощо.

Аналогічні функції містять і такий Інтернет-сервіс як Panoramio (http://www. panoramio.com/),  програма GoogleEarth (http://earth.google.com) . Останні може працювати як в режимі on-line так і в режимі off-line

5.              Організація віртуальних екскурсій з використанням Інтернет-ресурсів

Важливу роль у формуванні предметних компетентностей учнів на уроках історії відіграють екскурсії. Під час проведення екскурсій формуються практично всі предметні компетентності: хронологічна (співвіднести відвідуваний об’єкт з певним історичним періодом), просторова (позначити відвідуваний об’єкт  на карті), інформаційна (запропонувати учням перед екскурсією знайти інформацію про відвідуваний об’єкт), аксіологічна (запропонувати учням висловити оціночне судження щодо відвідуваного об’єкта), мовленнєва (описати свої враження від проведеної екскурсії). Але якщо проведення реальної екскурсії досить часто пов’язане з певними об’єктивними труднощами (для екскурсії потрібен додатковий час, віддаленість об’єкта, який заплановано відвідати тощо), то віртуальну екскурсію можна провести в межах уроку не покидаючи класної кімнати. Можливість проведення віртуальних екскурсій надають відповідні Інтернет-ресурси.

Особливу роль у навчанні історії відіграють музеї. У Законі України «Про музеї та музейну справу», прийнятому 29 червня 1995 p., зазначено, що «музеї як культурно-освітні та науково-дослідні заклади призначе­ні не тільки для вивчення, збереження та використання пам'яток матеріальної і духовної культури, але й для залучення громадян до надбань національної і світової культурної спадщини» [15].

Таке визначення ролі музеїв тісно пов’язане із визначенням Дер­жавним стандартом базової і повної загальної середньої освіти завдань для суспільствознавства як освітньої галузі. Одне із завдань суспіль­ствознавства— формування в учнів національних та загальнолюд­ських цінностей, толерантного ставлення та поваги до інших наро­дів...» .

 Віртуальна екскурсія відкриває перед вчителем широкі можливості організації навчального процесу на уроці. Учитель може сам виконувати роль екскурсовода по віртуальних музеях, історичних місцях, картинних галереях, а може активно залучати учнів до цього процесу і пропонувати учням самим спробувати себе в ролі екскурсоводів, дослідників, журналістів. Екскурсії можуть бути оглядовими або тематичними, також вони дозволяють організувати практичну діяльність учнів з віртуальними експонатами музею.

Що ж дають учням та вчителю віртуальні екскурсії?

1.     Учні та вчитель отримують доступ до багатьох музеїв України та світу, що в реальному житті, як згадувалося вище пов’язане з багатьма труднощами. Потрібно лише мати доступ до Інтернету на мультимедійну техніку.

2.     Подібні екскурсії роблять навчальний процес більш різноманітним, додатково мотивують навчально-пізнавальну діяльність учнів.

3.      Віртуальні екскурсії дозволяють компенсувати нестачу наочних матеріалів, додатково проілюструвати навчальний матеріал, додати образність у викладання історії.

Портал «Музейний простір України» (http://prostir.museum/) надає перелік електронних адрес сайтів музеїв України. Проводити віртуальні екскурсії дозволяють сайти Ермітажу (http://www.hermitagemuseum.org/)  та Третьяковської галереї  (http://www.tretyakov.ru/) У цих музеях зібрано багато портретів історичних осіб та витворів художнього мистецтва відомих художників.

Робота з портретами дає можливість формувати мовленнєву та аксіологічну компетентності учнів. Так вчитель може запропонувати учням описати ту чи іншу історичну особу демонструючи її портрет. Можна запропонувати учням дати характеристику тієї чи іншої історичної особи на основі її портрету. Демонстрацію портретів доцільно супроводжувати описом даної історичної особи її сучасниками або фрагментами документів чи художніх творів.

При проведенні уроків під час яких вивчатиметься культура заслуговує на увагу такий Інтернет-ресурс як «Веб-галерея мистецтва» (http://www.wga.hu/frames-e.html7/welcome.html) Тут зібрані репродукції картин всіх відомих художників. А оскільки багато художників були сучасниками тих чи інших історичних подій, то такі картини можна використовувати не лише як унаочнення, а й як джерело інформації.

Сайти окремих музеїв містять готові презентації, придатні для використання на уроках історії, до прикладу сайт Британського музею  (http://www.britishmuseum.org/default.aspx) . Також можна використовувати сайт за тематикою музею Лувра (http://louvre.historic.ru/), але його недоліком є російськомовний інтерфейс.  

Питання Голокосту і подій Другої світової війни на території України гарно висвітлені на сайті присвяченому Анні Франк (http://www.annefrankguide.com/). Тут кожен відвідувач може створити власний проект і у учнів є можливість відчути себе в ролі дослідників і публіцистів.

Ми також рекомендуємо до використання на уроках історії проект компанії Google - Google Art Project (https://www.google.com/culturalinstitute/beta/partner?hl=uk). Цей проект підтримали 17 всесвітньо відомих музеїв та галерей. Зображення на даному ресурсі можна переглядати у високій роздільній якості, що забезпечує його чіткість.

Особливо важливе значення віртуальних екскурсій полягає в тому, що вони мають великий виховний потенціал. Найбільш це відчутно на тих уроках, під час яких вивчаються теми з культури. Проведення таких уроків без демонстрації унаочнення зводить такий урок нанівець. Саме застосування ІКТ на таких уроках дає можливість якнайширше використовувати те унаочнення, доступ до якого надає мережа Інтернет.

6.     Використання інтерактивних Інтернет-ресурсів на уроках історії

Ми хотіли б звернути увагу ще на такі сервіси Веб 2.0 як Learning Apps та Padlet.

Learning Apps (https://learningapps.org/) - це онлайновий сервіс, який дозволяє створювати інтерактивні вправи. Завдання створюються у вигляді невеликих інтерактивних модулів. Ці модулі можуть використовуватись безпосередньо як навчальні ресурси або для самостійної роботи. Дані модулі формують загальнодоступну бібліотеку незалежних блоків, придатних для повторного використання та змін. Блоки (вони називаються Вправами) не включені в жодні конкретні сценарії чи програми, тому вони не розглядаються як цілісні уроки чи завдання, натомість їх можна використати у будь-якому доречному методичному сценарії. З  допомогою цього сервісу можна створювати різні завдання як з історії так і з інших предметів. Цей сервіс дуже зручний у використанні і його можна застосовувати як під час уроків так і в позаурочний час. На даному сервісі розміщена велика кількість розробок навчального призначення, якими може вільно скористатися будь-який відвідувач. Але даний сервіс дає можливість створювати і власні розробки. Користуючись даним сервісом вчителю доцільно презентувати не лише свої завдання, а пропонувати учням створювати свої, що значно підвищує мотивацію навчальної діяльності учнів і дозволяє додатково формувати їх предметні компетентності з історії. Також даний сервіс надає можливість авторам розміщувати посилання на створені ними розробки на своїх сайтах чи блогах.

Значний ефект у навчальному процесі має використання онлайнових дошок. На сьогодні у мережі Інтернет для створення онлайн дошок існують такі ресурси: Glogste (http://edu.glogster.com/), Dabbleboard (http://dabbleboard.com/), WikiWall (http://wikiwall.ru/), Twiddla (http://www.twiddla.com/), Scribblar (http://www.scribblar.com/), Padlet (http://ru.padlet.com/). Найпростішим у використанні є Padlet.

Padlet  – це соціальний Інтернет-сервіс, який надає можливість інтерактивної взаємодії з учнями в режимі віртуальної стіни або дошки як під час уроків так і в позаурочний час. З його допомогою можна формувати такі предметні компетентності як мовленнєва та аксіологічна. Створивши віртуальну дошку і надавши учням посилання для доступу до неї вчитель може запропонувати учням розмістити свої враження від уроку, висловити свою думку щодо певних проблемних питань, дати свою оцінку тим чи іншим історичним явищам і подіям. Віртуальну дошку можна використовувати як дерево рішень тощо. Використання сервісу Рadlet зробить навчальний процесі інтерактивним, а виконання домашнього завдання цікавим. Крім того, учні в разі потреби, завжди зможуть звернутися до знайденого матеріалу,  переглянути інформацію, підготовлену вчителем. Формувати навчальні компетенції на уроках історії   використовуючи сервіс Padlet, можна шляхом пошуку та додавання учнями додаткової інформації (музичне та фото оформлення, історичний чи біографічний коментар), створення проектів, розробка та виконання веб-квестів.

ВИКОРИСТАННЯ ОКРЕМИХ ПРИКЛАДНИХ ПРОГРАМ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

1.     Використання комп’ютерних тестів на уроках історії

Проведення ЗНО у формі тестування вимагає від вчителя активно впроваджувати тестування у повсякденну практику як одну з ефективних форм контролю за результатами навчання. Підготовка тестових завдань у  звичайній формі та перевірка результатів тестування вимагає затрати значної кількості часу, але з використанням комп’ютера розробка тестів та перевірка результатів тестування стає значно швидшою і зручною.

Попри негативне ставлення багатьох педагогів, особливо старшого покоління, до тестування на уроках історії взагалі і до комп’ютерного тестування зокрема, така форма контролю результативності навчання на сьогоднішній день є актуальною і зумовлена певними чинниками:

1.     Навчальний чинник – комп’ютерне тестування є ефективною формою контролю та узагальнення знань учнів на уроках історії.

2.     Психологічний чинник – переважна більшість сучасних учні вільно володіють комп’ютером і не відчувають ніякого дискомфорту, виконуючи комп’ютерні тести.

3.     Соціально-адаптивний чинник – навики, отримані учнями при виконанні комп’ютерних тестів, можуть їм знадобитися у інших сферах діяльності.

4.     Загальнокультурний чинник – комп’ютер – органічна частина сучасної культури взагалі і молодіжної субкультури зокрема. 

Також комп’ютерні тести мають певні переваги перед бланковими:

·        автоматизація самого процесу тестування;

·        можливість отримати результат тестування одразу по його завершенні;

·        об’єктивність оцінювання (виключення людського фактору);

·        можливість доповнювати тест, змінювати тестові завдання, вилучати окремі завдання.

Разом з тим комп’ютерні тести можна роздрукувати на папері і зробити їх бланковими.

Про можливість створення розділів з тестами на персональному сайті вчителя згадувалося вище. Можливість створення он-лайн тестів надає також Google, де на Google-диску, відкривши опцію «Форма», можна створити он-лайн тести (у даній опції можна створювати тести як з однією правильною відповіддю, так і тести з множинним вибором і тести на встановлення відповідності). Щоб учні могли виконувати дані тести, учителю необхідно надіслати учням посилання на дану форму і надати до неї доступ. Даний сервіс може автоматично перевіряти відповіді учнів і оцінювати їх за критеріями, встановленими вчителем.

При підготовці учнів до ЗНО дуже корисним є ресурс Освіта.ua на якому розміщені тести з історії України, пропоновані на ЗНО у попередні роки (https://zno.osvita.ua/ukraine-history/). На даному ресурсі, паралельно з тестами, розміщені коментарі до кожного питання. По завершені виконання тесту, система автоматично перевіряє розв’язки, вказуючи на неправильні відповіді. Також при підготовці до ЗНО можна використовувати тести, розміщені на ресурсі «Світ освіт», або на освітньому порталі «Острів знань» [26].

Окрім Інтернет-ресурсів, які дозволяють створювати тести різного рівня складності, можна використовувати численні програми – тестові редактори. Ми розглянемо дві з них.

 Досить простим у використанні є тестовий редактор «MyTest», який безкоштовно можна скачати з Інтернету (http://mytestx.pro/htm/download/index.htm/). MyTest — це повноцінна програма, яка дозволяє створювати тести, редагувати їх, проводити тестування, оцінювати тести за обраними вчителем критеріями, виставляти оцінки. Дана програма дозволяє створювати завдання десяти типів:

1.      Тестові завдання з однією правильною відповіддю.

2.      Тестові завдання множинного вибору.

3.    Тестові завдання з декількома відповідями.

4.    Тестові завдання на встановлення відповідності.

5.    Тестові завдання на встановлення послідовності.

7.      Тестові завдання на визначення істинності та хибності тверджень на рівні «правильно/неправильно».

8.      Завдання на введення числа в якості відповіді.

9.      Завдання на введення правильної відповіді у вигляді тексту.

10.  Використання історичної чи контурної карти.

11. Також заслуговує на увагу тестовий редактор ADSoft Tester. ADSoft Tester – це пакет програм призначений для проведення тестування. Тестування може проводитися як з метою перевірки рівня знань учнів так із навчальною метою.

Даний тестовий редактор складається з пакету програм:

·        конструктор тестів дозволяє створювати і редагувати тести різного рівня складності;

·        тестер – це програма для проведення тестування; вона має максимально простий інтерфейс і багато параметрів проведення тестування, які дозволяють підлаштувати її під потреби користувача;

·                       адмінпанель – це програма адміністрування, яка дозволяє керувати користувачами і групами користувачів, будувати матриці правильності і проводити аналіз результатів тестування.

Тестовий редактор ADSoft Tester має досить широкий спектр можливостей:

кількість питань в тесті і кількість варіантів відповідей необмежені;

можна створювати п’ять типів запитань – з однією правильною відповіддю, з множинним вибором, з введенням відповіді з клавіатури, на встановлення відповідності, на встановлення послідовності;

є можливість встановлювати режим тестування – контроль ( з веденням статистики проходження тесту) і навчання (з підказкою і без протоколу);

кожне питання має свою «вагу» (ціну в балах);

кожне питання може супроводжуватися підказкою для того, хто проходить тест;

питання можуть супроводжуватися зображеннями, html та RTF документами, таблицями, діаграмами тощо;

контроль відображення статистики для користувача (кількість питань в тесті, номер поточного питання, індикатори правильності відповіді на кожне питання, залишок часу;

можна як дозволити так і заборонити показувати результати тестування для користувача;

редагування тесту може бути захищене паролем;

тестування може бути обмежене по часі.

Проте комп’ютерне тестування, як і бланкове, має свої недоліки. Найсуттєвіший з них – неможливість перевірити за допомогою тестування глибинний рівень знань учнів з історії. Тестування дає можливість перевірити лише рівень володіння учнями фактичним матеріалом.

Та незважаючи не певні недоліки, комп’ютерне тестування цілком виконує три основні функції тестування:

·        діагностуючу (дає можливість визначити рівень володіння учнями предметними компетентностями);

·        навчальну (учень, виконуючи тестові завдання, може не лише побачити свої помилки, а й правильні відповіді, або ж скористатися підказкою);

·        виховну (регулярність проведення тестування дисциплінує учнів, організовує і спрямовує їх навчальну діяльність).

2.     Використання комп'ютерних програм для створення мультимедійних опорних конспектів

Важливу роль у формуванні предметних компетентностей на уроках історії відіграють опорні конспекти. Вони можуть бути розробленими як вчителем для учнів так і створюватися самими учнями у ході уроку. Є багато поглядів на те, що собою являє опорний конспект і яким він має бути. Так на­уковці О. Пометун та Г. Фрейман пропонують під опорним кон­спектом розуміти сукупність сигналів, знаків, символів, стисле словесно-графічне зображення необхідної інформації, що слугує до­статнім орієнтиром для набуття і засвоєння учнями певних знань, як правило, з однієї теми, розділу чи курсу [22].

Опорний конспект  сам по собі не є щось нове в освітньому процесі. Проте сучасні технології надали опорним конспектам нове життя. В основі опорного конспекту лежить принцип наочності, тобто опорний конспект повинен складатися з опорних сигналів або символів, що містять певну інформацію, яка легко запам’ятовується. Найкраще для цього підходить графічний формат опорного конспекту, оскільки досить подивитися на такий конспект, щоб зрозуміти його головну ідею. В цьому випадку спрацьовує асоціативне мислення.

В даний час існує ряд комп’ютерних програм, за допомогою яких можна створювати опорні конспекти. Робота цих програм базується на методиці створення асоціативних схем. Будь-яка асоціативна схема це своєрідний опорний конспект, адже наш мозок накопичує інформацію за допомогою моделей та асоціацій тому цей принцип можна використати щоб кодувати та відтворювати інформацію [16]. За допомогою комп'ютера опорний конспект перетворюється на певну наочну конструкцію з системою гіперпосилань і різними інфор­маційними рівнями. Створений за допомогою комп'ютерної програ­ми, такий конспект набуває рис мультимедійності, тобто комбінова­ного представлення інформації, що спирається на особливі техноло­гії, які дозволяють переходити від одного засобу наочності до іншого.

Серед існуючих програм, які дозволяють створювати опорні конспекти (або як їх ще досить часто називають «карти знань») ми зупинимося на програмі «Freemind» (https://vessoft.com.ua/software/windows/download/freemind/).

Дана програма не потребує наявності доступу до мережі Інтернет, що, в певних випадках, є її перевагою. Вона надає можливість створювати конспект уроку у вигляді схем. Створена схема має вигляд центрального вузла, який може містити тему уроку чи ключове поняття уроку. Навколо центрального вузла створюються вузли з поняттями, що є складовими чи похідними ключового поняття. Навколо цих вузлів створюються вузли третього порядку і т.д. Вузли першого порядку зв’язуються лініями з вузлами другого порядку, а ті в свою чергу з вузлами третього порядку. Також вузли одного порядку можуть бути взаємозв’язані між собою. Така структура дозволяє прослідкувати зв’язки між поняттями, подіями, історичними явищами чи процесами, що вивчаються на уроці. У основі цієї техніки лежить принцип «радіантного мислення», що відноситься до асоціативних розумових процесів, відправною крапкою або точкою дотику яких є центральний об'єкт.  Істотною перевагою карти пам’яті є те що її можна постійно доповнювати, редагувати  і вона може необмежено рости. Також у карту пам’яті можна вставляти малюнки, графіки, діаграми, посилання на внутрішні (такі, що знаходяться в цьому самому комп’ютері) або зовнішні (такі, що знаходяться в мережі Інтернет) ресурси.

Ф.М. Шаталовим доведено, що наочне зображення опорних сигналів у вигляді геометричних фігур, букв, знаків і символів допомагає кодувати основний зміст знань, який потрібно засвоїти, що в свою чергу підвищує ефективність процесу засвоєння знань. Програма Freemind значно полегшує цю частину роботи вчителя.

Комп’ютерні технології дозволяють створювати опорні конспекти («карти знань») не тільки на комп’ютері (в режимі оф-лайн), але й використовуючи Інтернет-ресурси. Одним з таких ресурсів є Bubbl.us (https://bubbl.us/). Даний ресурс на даний час має суттєвий недолік – він не має українськомовного інтерфейсу, проте, якщо користувач має навики роботи з FreeMind, то зможе досить швидко освоїтися з цим сервісом. Bubl.us, порівняно з FreeMind, має ту перевагу, що завдяки своєму розташуванню в мережі Інтернет, він надає можливість створювати «карту пам’яті» не лише одному користувачу (вчителю чи учню). Приймати участь у створенні чи редагуванні «карти пам’яті» може група користувачів, тобто подібний опорний конспект може бути результатом спільної роботи групи учнів, чи вчителя і учнів. І ця робота може здійснюватися як на уроці так і в позаурочний час.

Таким чином комп’ютерні опорні конспекти – «карти знань» дозволяють:

учням - розвивати логічну, інформаційну, мовленнєву та аксіологічну компетентності;

вчителеві - заощаджувати час за рахунок комп’ютеризації освітнього процесу і підвищувати ефективність останнього;

вчителеві і учням – об’єднувати свої зусилля для створення творчого колективного проекту.

3.     Методичні можливості комп'ютерної програми

«MS Publisher» та її використання у навчанні історії

Широкі можливості для використання на уроках історії має комп'ютерна програма «MS Publisher», що входить до пакету Microsoft Office. Вона досить проста у використанні і дозволяє створювати якісну продукцію і економити час як вчителя так і учнів.

Досить часто на уроках історії учні готують повідомлення. Використовуючи шаблон «Швидкі публікації», учні можуть підготувати своє повідомлення, привабливо його оформивши. Дане повідомлення може бути збереженим для подальшого використання.

Шаблон «Бюлетені» дає можливість створювати продукцію як індивідуально так і працюючи в групі над певною проблемою чи проектом. Оскільки бюлетень складається з кількох сторінок з розміщеними на них статтями, то кожен учасник групи може зробити свій внесок у колективну роботу. Бюлетень може містити ілюстрації, фото, графіки, діаграми, що може його перетворити у стінгазету з матеріалами на історичну тематику.

Шаблон «Веб-вузли» дозволить перетворити створену вчителем чи учнями публікацію у веб-сайт, який, з часом, можна доповнювати додатковими сторінками з новою інформацією чи змінювати вже існуючу. Даний шаблон також дає можливість створювати Інтернет-газету, що робить її доступною для значно ширшого кола читачів, ніж звичайна стінгазета.

Шаблон «Буклети» дозволяє анонсувати шкільні заходи. На уроках його можна використовувати для створення коротких, в кілька речень повідомлень про історичні події чи історичних осіб.

Для створення каталогу літератури, дидактичних матеріалів, роздаткових матеріалів, карт, що є в кабінеті історії вчитель може використовувати шаблон «Каталоги». Щоб донести до учнів, колег чи батьків певну інформацію можна використовувати шаблон «Інформаційні таблички».

При створенні календаря пам’ятних дат доцільно використовувати шаблон «Календар». При його створенні можна використовувати ілюстративний матеріал, що зробить його цікавішим і привабливішим. Цей шаблон надає можливість створювати календар на окремий місяць чи цілий рік.  Якщо вчитель хоче відзначити переможців шкільних конкурсів чи активних на уроці учнів, то за допомогою шаблону «Почесні грамоти» він може створити оригінальні грамоти для нагородження учнів.

Використовуючи шаблон « Візитні картки » вчитель може запропонувати учням створити візитівки певної історичної особи. На візитівці можуть бути вказані роки життя цієї особи, короткі біографічні відомості, розміщено фотографію цієї особи.

Шаблон «Програмки» дозволяє створювати програму заходів тематичного вечора чи будь-якого іншого подібного шкільного заходу і роздати її глядачам.

Ми навели опис лише основних шаблонів, що надає програма «Publisher» та можливості їх використання. Проте дана програма має набагато більше можливостей і їх використання залежить від творчої уяви вчителя.

ВИСНОВКИ

Праця вчителя досить кропітка і складна. Вона вимагає багато часу і творчої наснаги. На нашу думку використання наведених вище технологій несе у собі цілий ряд позитивних моментів. Насамперед інформаційно-комунікаційні технології вивільняють для вчителя час, якого досить часто йому так не вистачає. Уроки з використанням ІКТ стають цікавішими для учнів, хоч би тому, що з’являються нові форми і методи організації освітнього процесу. Розширюється база наочних матеріалів, які вчитель може використовувати на уроці. Значно розширюються можливості організації проектної діяльності учнів. Учні залучаються до культурних надбань людства, які за звичайного уроку у більшості випадків залишаються недоступними. Підвищується інформаційна та цифрова культура як учнів так і вчителя. І стосунки між вчителем та учнями стають ближчими, бо учні починають в такому вчителеві вбачати «споріднену душу».

Окрім підвищення ефективності освітнього процесу під час уроку використання ІКТ дає змогу широко залучати учнів до освітнього процесу в позаурочний час, що має вагоме значення, враховуючи, що в наш час учні в позаурочний час досить часто залишаються без належної уваги як з боку батьків так і з боку освітніх закладів.

Застосування у роботі описаних нами вище комп’ютерних технологій не вимагає від вчителя глибоких навиків володіння комп’ютером. Вони доступні для кожного вчителя, який володіє комп’ютером навіть на базовому рівні. Для використання цих технологій від вчителя потрібні не стільки спеціальні знання як бажання цими технологіями користуватися.

Звичайно, більшість описаних нами технологій вимагають наявності підключення до мережі Інтернет, а це, на жаль, не завжди можливо. Проте прогрес не стоїть на місці і, на нашу думку, не варто нехтувати можливостями, які надають вчителю у його роботі інформаційно-комунікаційні технології через певні технічні труднощі. Саме за цими технологіями майбутнє і не лише в галузі освіти.

Звичайно, використання ІКТ в освітньому процесі не є панацеєю від усіх проблем, які виникають у роботі вчителя. Роль вчителя як наставника і просто як особистості залишається незмінною і вкрай важливою. Та саме завдяки використанню ІКТ ця роль може стати ще більш значимою у навчанні та виховання підростаючого покоління.  

 

ВИКОРИСТАНА  ЛІТЕРАТУРА

1.  Адедо-український тлумачний словник з обчислювальної техніки, Ін­тернету і програмування. — 2-ге вид. — К., 2007. — 824 с.

2.  Булах І. Є., Мруга М. Р. Створюємо якісний тест: навчальний посібник — К. : Майстер-клас, 2006. — 187 с.

3.  Винницький А. Блоги та мережеві щоденники, їх використання в пе­дагогічній практиці // Електронний ресурс. Режим доступу: http:// tolik.rovno.ua/?p=d84

4.  Волобуєва Т. Рівні підготовки педагогів у системі післядипломної пе­дагогічної освіти щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій / Волобуєва Т. // Післядипломна педагогічна освіта в Укра­їні. — 2010. — № 1. - С. 30-35.

5.  Гевал П. А. Загальні принципи використання комп'ютера на уроках різ­них типів.// Комп'ютер в школі та сім'ї. — 2000. — № 3. — С. 33-34.

6.   Гордон Драйден, Джаннет Вос. Революція в навчанні. — Львів, 2005. — 541 с.

7.  Гриценчук О. Реалізація громадянської освіти засобами ІКТ у міжна­родній практиці // Комп'ютер у школі та сім'ї. — 2007 — № 3. — С.42-47.

8.  Грицька Т. С. Етапи формування та види інформаційних компетентностей учнів // КомпЮтер у школі та сімї.' — 2010.— № 1. —- С. 41-43.

9.  Дементієвська Н.П. Стратегії розвитку навичок критичного мислен­ня в учнів при оцінюванні ресурсів Інтернету. Режим доступу: http:// HYPERLINK "http://www.scribd.com/doc/33487253/"www.scribd.com/doc/33487253/

10. Дишлєва С. Інформаційно-комунікаційні технології та їх роль в освіт­ньому процесі // Режим доступу: http://osvita.ua/school/technol/6804

11. Дрібниця В. О. Історична інформація в мережі Інтернет// Комп'ютер у школі та сім'ї. — 2007. — Ml. — С. 31-37.

12. Дубровська Т., Онопченко Г., Худобець О. Відкриваємо острів знань // Історія України. — 2006. — №18. — С. 14 — 17.

13. Єфименко Т. М. Використання інформаційно-комунікаційних техно­логій у процесі вивчення історії та правознавства // Комп'ютер у шко­лі та сім'ї. — 2007. — № 7.— С. 31-36.

14. Жаріков В. З досвіду використання мультимедійних технологій на уроках історії // Історія України. — 2010. — № 9. —С. 13-15.

15. Закон України «Про музеї та музейну справу» // Урядовий кур'єр. — 1995. — 17 серпня. — С. 8,

16. Intel. Навчання для майбутнього. Підручник з програми. 2004. Intel Corporation.

16 Карташова Л. А.  Формування ІТ-готовності як нової якісної характе­ристики учителя суспільно-гуманітарних дисциплін // [Електронний ресурс] Режим доступу: www.knlu.kiey.ua/?AC=^s=361&pp=12

17. Карташова Л. А. Роль веб-технологій у підвищенні ефективності ді­яльності вчителів загальноосвітніх навчальних закладів // Комп'ютер у школі та сім'ї. — 2008. — № 5. — С. 19-22.

18. Копотій В. В. Оцінювання інформаційних ресурсів Інтернет. Режим доступу:  http://www.kspu.kr.ua/wiki/index.php/Oцiнювaння__iнфop-маційних_ресурсів_Інтернету

19.                       Латиський В. Навчальне середовище нового покоління й особливості навчально-виховного процесу //Інформатика. —- 2007. — № 41-42. — С.16-21.

20.                        Литвинова С. Г. Формування інформаційно-комунікаційної компе­тентності вчителя-предметника // С Г. Литвинова // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/ em 5/con ten ty081sgtso.htm

21.                        Литвинова С. Г. Інформатизація сучасної освіти // Інформатика в школі — 2009. — № 9. — С 16-18.

22.                        Методика навчання історії в школі // О. І. Пометун, Г. О. Фрейман. — К., 2005. — 328 с.

23.                        Мокрогуз О. П. Використання інформаційно-комунікаційних техно­логій у викладанні історії / О. П. Мокрогуз // Науковий вісник Мико­лаївського державного університету: Збірник наукових праць. —

24.                        Морзе Я. Як навчати вчителів, щоб комп'ютерні технології перестали бути дивом на уроці? // Режим доступу: http://www.cippe.edu.ua

25.                        Національна доктрина розвитку суспільства // Книга вчителя історії, етики, основ правознавства / Упорядники P. І. Євтушенко, О. В. Гавлєтова. —X.,2006.

26.                        Несторенко О. Б. Інформаційне суспільство і масова інформаційна просвіта // Комп'ютер у школі та сім'ї. — 2004. — № 4. — С. 5-11.

27.                        Острів знань // [Електронний ресурс] Режим доступу: in.ua/index.php

28.                        Проценко Г. О. Веб 2.0 — нові можливості Інтернету/Koмп’ютер у школі та сім'ї. — 2007.— № 6. — С. 15-18.

29.                        Свистунова Т. М. Проблема формування інформаційної культури школярів в умовах становлення Інтернет-суспільства // Інформатика в школі. — 2010. — № 12. — С. 2-12.

30.                       Тарасенко О. Роздуми про нагальність застосування інноваційно-інформаційних технологій в освіті // Історія України. — 2007. — №39. —С. 8-12.

31.                        Угрин Л. Я. Формування інформаційної культури та розвиток грома­дянської освіти // Режим доступу: http://www.cen.iatp.org.ua/ virtual/

32.                        Худобець О. Інтернет і підліток — культура спілкування та залеж­ність // Історія України. — 2006. — № 19.—С 15-18,

33.                        Худобець О. Новітні інформаційні технології: навчити учителя // Іс­торія України. — 2006. — № 17. — С. 18-22.

34.                        Цимбаленко Г., Щербаченко В. Розвиток громадянської культури учнів за допомогою Інтернет-форумів //Вісник програм шкільних об­мінів. — 2004. — №22. — С. 14-19.